Цікаву "гліфосатну несподіванку" виявили німецькі вчені

Активну речовину гербіцидів, а саме гліфосат, регулярно критикують екологи через виявлення залишків цих препаратів у продуктах харчування та екосистемах, таких як водойми. Проте останні дослідження показують, що сільське господарство не завжди є головною причиною цього.

Група вчених під керівництвом хіміка-еколога Керолін Хун з Тюбінгенського університету (Німеччина) порівняла концентрації гліфосату та його продукту розпаду, амінометилфосфонової кислоти (АМРА), у річках Європи та Америки.

Провідні дослідники виміряли рівні гліфосату та AMPA у 73 європейських та 18 американських точках. Результати виявилися досить несподіваними.

У США залишки гліфосату фактично зафіксовано в періоди пікового застосування гербіциду, зокрема, під час проведення польових робіт. Проте в Європі високі рівні спостерігалися від весни до осені та були пов'язані з використанням побутової хімії у стічних водах.

Вчені пояснюють цю тенденцію таким чином. У США широко поширене вирощування генетично модифікованих культур, які часто обробляються гліфосатом. У той час як у Євросоюзі рослинництво, в основному, не використовує ГМО. Аналіз результатів вимірювань у Європі свідчить про те, що основним джерелом гліфосату є стічні води, де переважає АМРА - продукт розпаду гліфосату. Це пов'язано з тим, що амінометилфосфонова кислота також міститься у миючих засобах. Такий продукт утворюється при розщепленні азотовмісних органічних фосфонових кислот, які застосовуються як пом'якшувачі води.

Отже, при оцінці хімічних вимірювань важливо враховувати різні фактори, що можуть впливати на концентрацію речовин у довкіллі.