Кошик
178 відгуків
promo_banner
+380 (67) 520-14-01
+380 (50) 678-64-80
+380 (67) 220-29-19

Основні хвороби, які зустрічаються на посівах зернових навесні

Основні хвороби, які зустрічаються на посівах зернових навесні

Однією із причин втрати врожаю є пошкодження рослин фітопатогенами. Що впливає не тільки на кількість отриманого врожаю, а й на якісні показники зерна. Найбільшого поширення на зернові можуть набути такі хвороби:

1.      Борошниста роса;

2.      Септоріоз (бура плямистість листя);

3.      Бура листкова іржа;

4.      Звичайна (гельмінтоспоріозна) коренева гниль (темно-бура плямистість);

5.      Снігова пліснява.

Наведемо короткий опис - хвороби озимих зернових.

Борошниста роса

Має поширення на таких зернових культурах, як пшениця, жито, ячмінь, дикорослі злаки. Але у кожної культури є свій окремий патоген. Джерелом інфекції можуть бути, як заражені з осені рослини озимих (перезимовує у вигляді міцелію), так і рослинні рештки (у вигляді хазмотецій (клейстотецій)), які залишилися від попередника. Розвиток хвороби відбувається за температури від +3 до +30 °С, оптимальна +15...+ 20 °С та відносна вологість повітря 60-100%. Також сприяє поширенню борошнистої росі рання сівба, загущення посіву, надмірне живлення азотними добривами та чергування теплих і сирих днів. Уражає такі частини рослини: стебла, листя, листкові піхви, іноді колоски. Які ознаки можна побачити на рослинах за ураження борошнистою росою? Перш за все це білий павутиноподібний наліт. Наступна стадія - ущільнення, утворення ватоподібних подушечок, які надалі стають жовто-сірого кольору з дрібно чорними хазмотеціями. Інкубаційний період борошнистої росі 3-11 днів. Наслідком ураження борошнистою росою може бути зменшення асиміляційної поверхні, руйнується хлорофіл, за інтенсивного розвитку – зменшується кількість і маса зерен, недобір врожаю може становити 15-30 %, що робі борошниста роса озимої пшениці.

Септоріоз (бура плямистість листя)

Найбільш поширений на посівах озимої і ярої пшениці. Інфекція зберігається і поширюється через післяжнивні рештки, падалицю злакових, посіви озимих, дикорослі злакові трави. Поширюється хвороба за температури +5...+30 °С (оптимальна +20...+25 °С). Поширення хвороби залежить від погодних умов протягом вегетації культури. Адже інфікування молодих рослин грибами септоріозу відбувається в осінній період (кінець вересня-листопад) та протягом зими, якщо відсутній сніговий покрив і спостерігається плюсова температура, а також навесні (тривала волога і тепла вітряна погода і опади). Проявляється на листках, листкових піхвах, стеблах і колосків. Перші прояви хвороби вже можна побачити з осені на нижніх листках культур у вигляді еліпсоподібних жовтих плям, спочатку вони мають бурій колір, потім темніють. Надалі центр плям стає попелисто-сірим з добре помітними темно-бурими чи темно-коричневими крапками (пікніди гриба). Першими уражуються листки, які мають контакт з поверхнею ґрунту і при сприятливих умовах для поширення хвороби кількість і розмір плям збільшується, а уражені листки можуть відмирати ще восени. Інкубаційний період розвитку септоріозу складає 6-9 діб. Наслідками ураження септоріозом відбуваються зміни на фізіологічному рівні, знижується кількість і маса зерен, уражене зерно стає щупле, втрати врожаю становлять на рівні 30%, а можуть бути і більше.

 

Бура листкова іржа

В Україні виявлено понад 200 рас, значно кількість біотипів. Поширюється інфекція від падалиці та диких рослин злаків до посівів озимих. Починається інфікування за температури від +2,5 до +31 °С, оптимальна температура +15...+25 °С при наявності вологи (крапель роси чи дощу на листках). Частіше спостерігати хворобу можна на листковій поверхні, рідше – на листкових піхвах і стеблах. На листку зверху з'єднання є безладно розміщенні іржасто-бурі уредінії, через годину з'єднання є теліопустули чорного кольору. Інкубаційний період становить 5-18 днів, за життєвий цикл рослини гриб утворює декілька генерацій. Максимальні ураження може проявлятися у фазі цвітіння – молочна стиглість. Зараження посіві бурою листковою іржею згубно впливає на якісні показники врожаю: натуру зерна, скловидність, вміст сирої клейковини, сила борошна. Урожайність знижується в середньому на 3-15 ц/га.

Звичайна (гельмінтоспоріозна) коренева гниль (темно-бура плямистість)

Більшого ураження зазнають такі культури, як яра пшениця і ярий ячмінь, також інші зернові колосові та дикорослі злакові рослини. Інфекція Зберігається на рослинних рештках, у ґрунті та на зараженому зерні. Життєздатність звичайної кореневої гнилі складає 1,5 роки на післяжнивних рештках або в ґрунті. Набуває розвиток хвороба за посушливих умов, тоді збудник виділяє токсини, руйнуються тканини, як результат рослина гине. Коли температура повітря сягає позначки +20...+28 °С, а вологість повітря – понад 95 %, спостерігається ураження нижніх вузлів (загнивання) і відбувається вилягання рослин. За таких ознак хвороба стає відомою, як темно-бура плямистість. А за ураження колосків, проникнення патогена в перикарпій і ендосперм, зародок буріє, і тоді коренева гниль набуває назви «чорний зародок». Сприяє захворюванню і поширенню хвороби м'яка зима, яка спочатку сухий, а потім відмічається підвищеною вологістю. Також передумовою інфікуванню є порушення сівозміни та негативний вплив низьких температур на посіви. Першими уражуються хворобою ослаблені рослини. Уражуватися також можуть піхви листків. Інкубаційний період становить 6-8 діб. Наслідками пошкодження рослин гельмінтоспоріозом є зрідження посівів, неповноцінність колосу, щуплість зерна, та втрати врожаю в цілому на 5-10 %.

Снігова пліснява

Уражує посіви озиму пшеницю, жито та інші.

Інфекція зберігається на рослинних рештках, посівному матеріалі, яке має на собі носій захворювання. Розвивається снігова пліснява восени, а продовжується навесні. Першими пошкоджуються ослаблені посіви, які мають ранній рядків сівби і переростають при вході в зиму. Найбільша активність хвороби припадає на температуру +5 °С, а свою життєздатність зберігає до -33 °С, що пояснює чому так активно уражуються рослини взимку. Спочатку на листках з'єднання є великі овальні плями блідо-жовтого кольору, надалі змінюється колір на темний (коричневий). Плями без чорних крапок, що відрізняє її від септоріозу.

 

Передумовою значного поширення снігової плісняви є:

-          сніжні зими;

-          низька температура;

-          висока вологозабезпеченість;

-          розтягнуте танен снігу;

-          підвищена кислотність ґрунтів;

-          підвищені дози азотних добрив;

-          повторне розміщення культури на полі або загущення посіву.

Пошкодження посівів сніговою пліснявою незворотні, оскільки їх перші явні зовнішні ознаки можна помітити тільки при таненні снігу на полі. При значному уражені рослини гинуть, покриваються білувато-рожевим нальотом плісені, який швидко зникає за сонячної і вітряної погоди. Наслідки інфікування: рослини гинуть, спостерігається «випадання» посівів. При значному пошкодженні посіву приймають рішення про пересів, при незначному зрідженні – підсівають.

Втрати врожаю від пошкодження тією чи іншою хворобою може коригуватися залежно від вибору сорту (він має бути максимально стійким до хвороб), дотримання технології вирощування, мінімізувати втрати при збиранні, щоб знизити рівень падалиці, знищувати злакові бур'яні, вносити добрива, що в своєму складі мають містити кремній і калій, а також відкоригувати фунгіцидний захист посівів згідно проблем поля.

У наступній статті розглянємо препарати для захисту пшениці навесні

Андрейченко Ольга

Кандидат сільськогосподарських наук

Інші статті

Наскільки вам зручно на сайті?

Розповісти Feedback form banner